Вторгнення Яценюка у Німеччину

Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк потрапив у черговий скандал. Відбувши до Німеччини у пошуках 500 млн євро, глава уряду дав інтерв’ю одному з місцевих телеканалів. Поміж іншим Яценюк заявив, що «добре пам’ятає радянське вторгнення в Україну і Німеччину», чим спричинив справжній скандал у світових медіа.

«Німеччина і німецький канцлер особисто зробили багато, щоб відновити мир в Україні. І щоб гарантувати стабільність не тільки в Україні, але й у всій Європі. Агресія Росії в Україні є нападом на світовий лад і порядок в Європі. Ми всі дуже добре пам’ятаємо радянське вторгнення в Україну і Німеччину, цього треба уникнути. Цього слід уникати, і ніхто не має права на перегляд результатів Другої світової війни. Саме це намагається зробити президент Росії Путін», — сказав Яценюк.

Що мав на увазі український прем’єр, залишається загадкою. Можливо, під радянським вторгненням в Україну, він розуміє події 1943-44 років, коли Червона армія зухвало окупувала землі суверенного Райхскомсаріату Україна?  Питання про вторгнення у Німеччину оповите іще більшим ореолом містики. Можна припустити, що Яценюк має на увазі Східно-Пруську операцію Червоної армії 1945 року, в ході якої радянські війська вдерлися на терени Третього Рейху, порушивши при цьому цілу низку норм міжнародного права. Більше того, окупанти не зупинилися на Кенігсбергу і вже у травні того ж року підняли свої знамена над німецькою столицею. Так слід розуміти.

Воістину, Арсеній Петрович сказав нове слово у історичній науці! Такого сміливого, новаторського підходу до трактування подій 40-х років минулого століття Європа іще не знала. Але тепер прийшов час розставити крапки над «і».

Історики мають нарешті затямити, що Третій Рейх був аж ніяк не ініціатором агресії, а, навпаки, її жертвою. Доказами тому слугують, наприклад, порушення територіальної цілісності Рейху, анексія Східно Прусії, Сілезії, Померанії та ще низки німецьких земель, поділ на окупаційні зони і федералізація, від якої країна не може оговтатись і досі.

Крім того, науковцям у галузі історії слід нарешті визнати, що на час Другої світової існувала українська державність (не плутати із дипломатично визнаною усім світом УРСР!), котра також стала об’єктом російської агресії. Визнати слід і те, що не було ніякого Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а на його місці продовжувало існувати утворення під назвою «Росія». Настав час забути вигадки про фронтовиків з України, Казахстану, Білорусі, Грузії, адже представники цих миролюбних націй ніколи не нападали на людей і тим паче не могли брати участь у російському вторгненні у Європу.

Якщо зробити відповідні поправки, тоді новаторська концепція кандидата економічних наук А.П. Яценюка матиме повне право на академічне визнання...

Глузувати і сміятись над історичними «відкриттями» прем’єра можна нескінченно, аби це не було настільки сумно. По-суті, ми бачимо, як квазіісторичне мракобісся, що понад двадцять років бродило у затишних колах інтелігенції, нині прорвалося на найвищі рівні політичного істеблішменту.

Таке трапляється вже не вперше — шлях ідеологічному обскурантизму вищого ґатунку іще десять років тому проклав Віктор Андрійович Ющенко. Пригадуєте його трепет довкола глечиків, мазанок і Трипільської культури? Інтерв’ю Яценюка — лише продовження вказаної лінії.

«Вірую, адже абсурдно», — казав патрист Тертуліан. «Вірую, адже абсурдно», — каже вітчизняна гуманітарна спільнота. Замішана на націоналізмі й антикомунізмі панівна ідеологія у нашій країні перетворилась вже на форму релігійної свідомості. Ритуально побивати камінням радянське минуле, розвінчувати «совіцькі мітологеми» і всіляко плювати у бік соціалізму (навіть якщо це суперечить здоровому глузду) давно стало хорошим тоном у політичному й інтелігентському середовищі. Аби переконатись у цьому достатньо відкрити рядову статтю на українській Вікіпедії чи «Історичній правді».

Скажи подібне Яценюк в ефірі «5 каналу», патріотична публіка радо рознесла б його висловлювання по соцмережах. Однак, заява прем’єра пролунала в Європі, де радикальна ревізія підсумків 40-х років — уділ правих маргіналів. У цьому контексті слова прем’єра про те, що «ніхто не має права на перегляд результатів Другої світової війни», звучать як самовикриття.

Арсенія пустили в Європу. Арсеній дав інтерв'ю. Європа закрила обличчя рукою і похитала головою. Але грошей йому таки дала.

Андрій Мовчан

Читати по темі:

Пол Мейсон Как закончилась Первая мировая?

Джордж Мартин Ультраправые в новом составе Рады

Сергей Одарич Новая память Минска

Эдвальд Бальчунас Правый марш в Литве

Михайль Семенко Чорний Берлін

Яна Завацкая Кто привел к власти нацистов?

Сергей Киричук Европа все дальше

Дмитрий Мануильский Украина: Легитимация фашистского дискурса