Вступ до НАТО: небезпека для України

Україна обслуговує військово-політичні інтереси чужих країн

Теги матеріалу: європа, імперіалізм, війна, криза, ліві, політики, солідарність, україна

11.10.2021

Американський відступ з Афганістану перетворився на безладну втечу. Вояки збройних сил США разом з союзниками по військовому блоку НАТО поспіхом лишали країну, яка була окупована протягом останніх двадцяти років. Армія маріонеткового режиму розвалилася на очах у всього світу, за лічені дні. І це сталося попри багатомільярдну допомогу з боку американців, які займалися вишкілом афганських військовиків та залишили для них потужну сучасну зброю.

Ці події є важливим прикладом для сучасної України. Адже Афганістан мав офіційний статус «Основного союзника поза НАТО», який багато років прагне отримати український уряд. А США продовжує активно озброювати українську армію, як це колись робили з афганцями. Починаючи з 2014 року Київ отримав від Вашингтону зброю на загальну суму близько 2 мільярдів доларів, і лише вчора, 10 жовтня, американці надіслали до Україну чергову партію високоточного озброєння, засоби радіолокаційного спостереження та боєприпаси, що їх випросив під час вересневої подорожі до США президент Зеленський.

Афганський досвід засвідчує – все це не захистить Україну. Києву не збираються надавати членство у Північноатлантичному альянсі, що є офіційною метою «цивілізаційного євроатлантичного курсу» українських еліт. Звісна річ, американці і надалі обіцятимуть українцям взяти країну до НАТО, але, натомість, вони будуть утримувати «партнерів» у статусі вічних кандидатів у кандидати. Так само, як це було у випадку Афганістану, та в інших країнах Третього світу, залежних від військово-політичного впливу США.

Вашингтон та інші країни НАТО вже зараз можуть використовувати територію України як власну військову базу та майбутній плацдарм наступного світового конфлікту. Американські та натівські солдати постійно проводять на її теренах навчання, а у Міністерстві оборони Великобританії зухвало написали, що королівські стрільці «висадилися на задньому дворі Росії». Хоч би як не принизливо це не звучало для українського вуха.

США не хочуть припинення війни на Донбасі, тому що вбачають власні вигоди у конфлікті. Пентагон не зважає на постійні жертви серед українських вояків та поступово нарощує свою військову присутність. Американські стратегічні бомбардувальники вільно простують українським небом та навіть імітували ракетно-ядерні атаки у бік потенційного супротивника. Американські та британські кораблі базуються в українських морських портах. Квадрокоптери Корпусу морської піхоти США баражували над Києвом, а американське посольство закликало киян помахати їм просто з вікон.

Іноземні військові поводяться у нас в країні як справжні господарі, а так звана співпраця із НАТО триває в односторонньому режимі. Україна обслуговує чужі інтереси чужих країн. На ній добряче заробляють за рахунок військових контрактів, використовують як полігон для випробувань зброї та інструмент для постійного військового тиску проти Москви. Американці не несуть за свої дії відповідальності, не надають Україні жодних, навість суто формальних гарантій та обіцянок.

Така політика є зручною для США, але не вигідна для їх сателітів – адже вона є потенційно вибухонебезпечною авантюрою. Завдяки Держдепу та Пентагону українці постійно наражаються на ризик відкритого збройного конфлікту, який матиме для них катастрофічні наслідки. А якщо це станеться, НАТО не буде вступати з росіянами у війну, яка б мала руйнівний результат для Європи. Українських громадян перетворять на гарматне м'ясо, за сценарієм 2008 року у Грузії, коли мешканців Сакартвело підштовхнули до загострення у Цхінвалі – а тоді знову відійдуть у бік, і будуть спостерігати. Власне, Афганістан так само обіцяли захищати від наступу «Талібану».

Чи розуміють ці невтішні реалії в Україні? Насправді, ні. Адже пропаганда постійно розповідає людям про «безальтернативність» курсу до НАТО. Рефлексувати на цю тему заборонено, а критика Північноатлантичного альянсу прирівнюється до зради.

Натомість, на нашу думку, країна потребує сьогодні відкритої публічної дискусії щодо доцільності курсу на вступ у НАТО. Потрібна справжня просвітницька кампанія – передусім, для сучасної молоді. Тому що українці мають знати історію військового блоку, яка насправді є історією агресій та провокацій.

Потрібно розповісти про те, що світ неодноразово балансував завдяки натовцям на межі реальної ядерної війни. Що американська військова машина отримала чимало історичних поразок – зокрема, від В’єтнаму та Куби. Що НАТО завжди підтримувало диктаторські ультраправі режими, які вчиняли масові вбивства, запроваджували цензуру та порушували демократичні права. Адже такі уряди були слухняними провідниками американської політики. Так було в Латинській Америці, в Африці, а Азії. На жаль, так є сьогодні і в нас, в Україні.

Найголовніша функція НАТО полягає у силовій підтримці системи неоліберального капіталізму. Це ганебна жандармська функція, яка підтримує існування сучасного антисоціального статус-кво та позбавляє людей надії змінити життя на краще.

«Наразі метою НАТО є збереження та захист монопольної структури світової політики, яка забезпечує панування країн неоліберального капіталістичного центру… З моєї точки зору, боротьба проти НАТО є обов’язковою складовою лівої програми. НАТО – експансіоністська організація, що захищає інтереси пануючих класів. Це її основне завдання, яке не змінилося з моменту заснування військового блоку – змінюється лише конкретна поточна ситуація та образи ворога.

Для лівих є дуже важливою антинатівська риторика, пропаганда, викриття конкретних дій країн НАТО. Це необхідна політика – вона може не надати миттєвого ефекту, але якщо не займатися нею зараз, не буде жодних результатів», – розповідає про це в інтерв’ю науковець-соціаліст Сергій Соловйов, редактор лівого часопису «Скепсіс».

Зрештою, потрібно розуміти: проголошений після Євромайдану курс до НАТО веде українців до тупика та прирікає Україну на неминучу поразку. А отже, громадяни мають право на мирну альтернативу «безальтернативному курсові» у напрямку до війни. Дорога до Північноатлантичного альянсу викладена солодкими обіцянками, але вона прямує просто у прірву нового світового конфлікту, де для нас зарезервовані місця у першій окопній лінії.

Українці повинні знати цю правду – поки в нас ще є час зупинитися.

Денис Турець

Читайте за темою:

Сергей Соловьев. Борьба против НАТО обязательна для левых

Андрей Хунко. «НАТО давно следовало отправить на свалку истории»

Спенсер Рапоне. Мы можем остановить военную машину

Алексей Сахнин. Как работает русская пропаганда

Андрей Манчук. Обама, хакеры и Евангелие от Матфея

Пелле Сунвіссон. «Кожен має боротися за мир у своїй країні»

Джеффри Соммерс. Доктор Стрейнджлав об Украине

Алекс Лантье. Украина, империалисты и интеллектуалы

Андрей Манчук. «Аланды-2017»: Давид против Голиаф