Вісім пунктів до зміни системи

Для соціальних реформ потрібна нова соціальна, ліва політична сила

Теги матеріалу: криза, лібералізм, ліві, освіта, профспілки, солідарність, україна, фото, чемерис

28.03.2020

У світ і в Україну прийшла криза – чергова криза глобального капіталізму, багатократно підсилена пандемією. Криза, це масові звільнення, падіння виробництва товарів і послуг, банкрутства підприємств і цілих галузей.

Але криза, крім всього, – шанс.

Шанс змінити суспільство, побудоване на прибутку, експлуатації, нерівності і перетворенні всього на товар, на суспільство людяності, взаємодопомоги, співпраці, рівності та свободи. Шанс змінити напрямок суспільного руху.

Що пропонує влада

Президент вимагає продовжити земельну (тобто, продаж землі) та трудову (по суті, право власників звільняти робітників коли заманеться) «реформи». Голова парламентського комітету декларує продовження медичної «реформи» імені Супрун.

А уряд запропонував змінити бюджет таким чином, щоб скоротити соціальні видатки – на освіту, науку, інфраструктуру, територіальні громади. Але величезний військовий бюджет залишити недоторканим.

Уряд пропонує зберегти стосунки з міжнародними кредиторами, зокрема, МВФ. Це значить виконати усі їх ультимативні вимоги – продаж землі, тотальну приватизацію, підвищення тарифів. Натомість отримати кредит, менший, ніж борг, який ми мусимо повернути тільки цього року. Кредити йтимуть на повернення боргів. І то ще доведеться докласти.

Як і раніше тягар кризи і боротьби з пандемією правлячий клас покладе на плечі трудящих. Тих, хто створює національні багатства.

Але ми бачимо, що «реформована» та «оптимізована» медицина України не здатна протистояти пандемії. Авральне латання дірок, пробитих мед реформою у національній системі охорони здоров’я, на кшталт повернення санітарно-епідеміологічної служби, не змінить ситуацію кардинально. Отже,

Що потрібно Україні

1. Необхідно скасувати «медреформу» і створити доступну для всіх та безоплатну систему охорони здоров’я. Зокрема, відновити закритих через «медреформу» поліклінік та лікарень, принаймні зберегти чисельність та соціальні умови медичних працівників.

Здоров’я людини, як і освіта, і саме життя не може бути товаром. Все це потребуватиме значних коштів.

2. Ми маємо величезний воєнний бюджет – у 5% ВВП. За рахунок нього можна значною мірою покрити потреби медицини та інших соціальних потреб. Для цього необхідно негайно припинити військові дії. І повернути непідконтрольні території Донбасу. Це можливо зробити швидко. Як через рішуче виконання Мінських угод – а не імітацію виконання – так і через ліквідацію внутрішніх причин конфлікту, які розколюють Україну (ідеологічних заборон, політичних переслідувань, «декомунізації) та відновлення громадянських прав.

3. Встановлення прогресивної системи оподаткування, що дозволить перерозподіляти ресурси олігархів на соціальні потреби системно. А не на основі «благодійності», яка, як відомо, ніколи не буває задарма.

4. Націоналізація стратегічних підприємств та галузей промисловості, ресурси яких потрібні у надзвичайних ситуаціях.

5. Контроль за цінами на критичні товари та послуги (медицина, продовольство, транспорт, зв'язок).

6. Перегляд/скасування відносин з міжнародними кредиторами, зокрема МВФ. Дефолт, дефіцит бюджету, девальвація – не кінець економіки, а інструмент, скориставшись яким є можливість побудувати нову прогресивну систему, а не економіку країни «третього світу».

7. Компенсація заробітків звільнених і відправлених у неоплачувані відпустки на час карантину робітників на підставі норм про вимушений простій. Збільшення соціальних програм і виплат. І така вимога – не популізм. Ці виплати можуть стати внутрішніми інвестиціями, які дозволять пожвавити економіку. Принаймні тому, що зовнішніх інвестицій, обіцяних «реформаторами», ми так і не дочекалися.

8. Скасування «земельної реформи», тобто продажу землі. Стимулювання колективних форм сільського господарювання та малого фермерства.

Україна потребує не ринкових, «лібертаріанських», а соціальних реформ

Для того, аби здійснити соціальні реформи, потрібна політична воля. Такої волі у теперішньої української влади немає і не буде. Бо вона – такий же представник великого капіталу, як і усі попередні уряди. За неї ми рухатимемось все тим же шляхом, що й попередні роки. Шляхом зростання нерівності, деіндустріалізації, знелюднення і втрати прав і свобод.

Для соціальних реформ потрібна нова соціальна, ліва політична сила, яка б відбивала інтереси трудящих соціальних груп.

Якщо ви поділяєте такі думки, маєте свої пропозиції або просто хочете підтримати ці тези, пишіть нам.

Володимир Чемерис

Читайте по теме:

Андрей Манчук. Пандемия, как принуждение к переменам

Славой Жижек. Коронавирус – путь к коммунизму

Андрей Манчук. Слишком дорогая «политика экономии»

Илья Знаменский. «Санитарный социализм» и мировой кризис

Артем Кирпиченок. Контрреволюционное самоубийство

Юрий Латыш. От коронавируса спасут мир и социализм

Андрей Манчук. Коронавирус: как изменится наша жизнь

Нельсон Акоста. Кубинские врачи спешат на помощь в Италию