Революція під землею

«Революция начинается под землёй»

Юрій Самойлов, голова Незалежної профспілки гірників Кривого Рогу

Страйк

3 вересня 29 гірників криворізької шахти «Октябрська», яка об'єднана з шахтою «Заря» та входить до складу Криворізького залізорудного комбінату (КЗРК) відмовились підніматися на поверхню. Так розпочалася найпотужніша робітнича акція цього ковідно-карантинного року, яка може мати доволі значні наслідки для майбутньої боротьби українського робітництва. 

В сучасній Україні, де робітники практично не мають можливості страйкувати через надто складну процедуру проведення страйку – адже відповідно до закону «Про вирішення трудових спорів» власник може заблокувати волевиявлення найманих працівників, – відмова підніматися з шахти стала одним з головних інструментів боротьби за свої права.

Вимоги криворізьких шахтарів наразі звучать так:

– справедлива індексація зарплат;

– збереження пільг, які належать працівникам шкідливого виробництва;

– звільнення некомпетентного менеджменту;

– припинення переслідування робітників, які захищають свої трудові права.

Важливо зазначити: ці вимоги є наступальними – на відміну від численних вимог робітничих протестів в Україні про виплату заборгованості із заробітної плати. Шахтарі йдуть далі вибивання зароблених грошей і вимагають від влади термінового проведення трудових та соціальних реформ, воліють безпосередньо впливати на керівництво своїми копальнями. 

На фоні подій у Білорусі, де «демократична» опозиція намагається не допустити соціальних вимог у робітничому протесті, українські робітники, які пережили не один рік диктатури капіталу, розуміють – без соціальних змін годі чекати на зміни Системи.

Протести ширяться

Шахтарів «Октябрської» підтримали робітники інших шахт КЗРК – «Тернівської», «Гвардійської», «Родіни». Станом на ранок 8 вересня у протесті під землею беруть участь 393 шахтарі, але очікується, що їхня кількість буде зростати.

Страйк підтримали робітники на поверхні. 7 вересня відбувся тисячний мітинг біля Криворізької мерії. Міська рада вже звернулася до власників шахт та уряду з підтримкою вимог гірників, адже у їхній перемозі зацікавлені всі мешканці рідного міста президента Зеленського. Робітники інших підприємств Кривого Рогу почали застосовувати так званий «італійський страйк» – тобто, роботу за всіма правилами, що за фактом означає припинення роботи.

«Про протестні настрої в колективах повідомляють з інших шахт КЗРК та міста. Працівники говорять про репресивні дії з боку керівництва, служби безпеки підприємств через те, що люди активно підтримують підземний протест» – розповідає профспілковець Михайло Волинець. Люди не бояться свавілля та тиску, бо їм вже нема куди відступати – антисоціальні реформи забрали в робітників Кривого Рогу майже все.

Попри опір з боку влади та потужну інформаційну блокаду протест не зупинився, а поступово поширюється за межі Кривбасу. На підтримку товаришів вже виступили гірники Західної України, де щойно добіг кінця черговий підземний страйк. «Можновладці не запропонували механізмів, що дозволили б оперативно вирішити накопичені на підприємствах проблеми. Люди розлючені. Гірники Львівщини готові у посилення до підземної акції протесту, оголосити голодування» – зазначає голова Конфедерації вільних профспілок України. А на Сході вимоги криворізьких шахтарів підтримали робітники Добропілля.

Є всі підстави вважати, що цього разу шахтарі досягнуть виконання принаймні частини своїх вимог. Так само як два роки тому металурги криворізької «Арселор Мітал» (колишній комбінат «Криворіжсталь», який зараз належить транснаціональній компанії) домоглись своїми протестами часткової індексації власної заробітної платні.

Причини страйку

Після приватизації КЗРК став акціонерною компанією, співвласниками якої є бізнес-групи «Метінвест» Ріната Ахметова та «Приват» Ігора Коломойського. Інтереси власників завжди полягають у збільшенні прибутків та зменшенні видатків, у першу чергу – видатків на робочу силу. Видобуток сировини – одна з найприбутковіших галузей країни, якій відведена роль сировинного придатку у системі світового капіталістичного розподіліу праці.

Щоб уникнути оподаткування та зберегти свої прибутки, приватні власники ховають їх у офшорних країнах. А щоби зменшити видатки на робочу силу, капіталісти категорично відмовляються індексувати зарплати відповідно інфляції та девальвації. І тепер говорять про те, що умови праці криворізьких гірників не підпадають під нормативне визначення «шкідливого виробництва», яке вимагає встановлення пільг.

Власне, це і обурило шахтарів. Робітники, які усвідомлюють свої інтереси, своє експлуатоване становище, і розпочинають боротьбу за свої інтереси, власне, і є революційним класом. Кріт історії риється саме під землею – як зауважив свого часу Карл Маркс.

Україна вже майже три десятиліття живе в умовах ринкових «реформ». Це майже три десятиліття катастрофічного соціального розшарування, деіндустріалізації, приватизації, перетворення геть усього на товар – у тому числі медицини, освіти, праці, голосів і людських дущ. Причому, останній рік ці процеси йдуть у посиленому «турборежимі». Продовження таких «реформ» і далі призводитимуть до зубожіння багатьох і збагачення обраних. Вони дуже швидко ведуть країну до втрати незалежності і остаточного придушення громадянських та соціальних свобод.

Але так чи інакше, в Україні, як і в інших країнах периферійного капіталізму, проти цього «усталеного правопорядку» неминуче повстануть люди. Просто тому, що вони люди – і мають прості людські уявлення про свободу і честь. Можливо, власникам і уряду вдасться зараз збити напруження робітничої боротьби, частково виконавши вимоги гірників Кривбасу. Але логіка капіталізму безумовно означає збільшення прибутку і зменшення видатків на робочу силу.

А це спричинить нові страйки і повстання. Вони триватимуть, аж поки капіталістична система не буде зруйнована – на землі, під землею, скрізь.

Володимир Чемерис

Читайте по теме:

Андрей Манчук. Крысы пришли, люди ушли

Алексей Символоков. Украинские профсоюзы: причины кризиса

Оксана Челышева. Антрацит. Подземная забастовка

Михаил Волынец. Акт отчания: в Украине бастуют шахтеры

Вячеслав Азаров. Забастовка как механизм демократии

Евгений Деркач. Как я работал в Европе

Володимир Чемерис. Трудовий кодекс і робітничий рух в Україні

Григорий Глоба. 5% вины. Проблемы охраны труда в Украине

Виталина Буткалюк. Страна массовой бедности

Павел Пенёнжек. Украинская забастовка на польской стройке

Илья Контышев. Поезд «Львов-Москва»

Андрей Манчук. «В белом гетто»