Неолібералізм та загострення класової боротьби

Весна вже встигла привітати українців декількома теплими і лагідними днями. Але у пам'яті ще залишаються деталі подій грудня, січня і лютого, коли тисячі громадян виходили на вулиці у спробі зупинити енергетично-комунальний терор, який організував для нього вітчизняний уряд – в інтересах крупних гравців у енергетичній сфері.

Фактичні користувачі земних надр вирішили не зволікати – натхненні прикладом Джеффа Безоса, вони стали ще активніше визискувати з населення прибуток, аби закріпити здобутки у процесі розбудови олігархічного класу.  

Коронавірусний рік став чи не найзухвалішою маніфестацією глобальної перемоги класу капіталістів. Криза призвела до повної реставрації політичної влади мільярдерів, про яку наголошував ще Девід Гарві, вивчаючи приклади соціально-економічних експериментів Рональда Рейгана та Маргарет Тетчер. Найбагатші – збагатились, бідні – збідніли, а надзвичайно гнучкий спекулятивний фінансовий капітал забезпечив багатіям надприбутки.

Ці неоліберальні експерименти чи не найтяжче вдарили по простому українцю, котрого ще неодмінно дістане комунальна платіжка за лютий, а мажорні весняні дні не заретушують прикрі реалії соціальної нерівності в Україні.

Коронавірусний рік і тяжка зима сприяли укріпленню влади української олігархії. Журнал «Forbes Україна» оновив рейтинг найбагатших людей країни, підкріпивши звіт коротким аналізом природи їхніх активів: «Статки більшості українських мільярдерів значно зросли. І справа не лише в показниках діяльності їхнього бізнесу. Минулої весни інвестори ще не були готові до пандемії, провідні біржові індекси світу суттєво просіли, а нафта деколи коштувала менше нуля. У березні 2021-го нафта б’є річні, а індекси – історичні максимуми. Багатьом українським мільярдерам допомогло і зростання цін на сталь – за рік вона додала в ціні близько $300/т і досягла рівня $700/т».

Рінат Ахметов збільшив свої статки до $7,6 млрд, з 2,4 млрд. у 2020р. Статки Віктора Пінчука зросли до $2,5 млрд. У червні 2020 року Forbes Україна оцінював їх у $1,4 млрд. Костянтин Жеваго розбагатів до близько $2,4 млрд. У червні 2020 року Forbes Україна оцінював його активи у $1,1 млрд. Статки Ігоря Коломойського зросли до $1,8 млрд. У червні 2020 року Forbes Україна оцінював їх у $1 млрд. Найбагатші представники олігархату мають пряме чи опосередковане відношення до галузей паливно-енергетичного комплексу та видобувної промисловості. Вони не розвивають високотехнічні напрямки виробництва, користуються попитом на сировинних ринках та примножують бідність у власній країні.

Але варто зупинитись на рішеннях, які наразі приймаються в українській державній владі. Соціально-економічний диктат олігархату не може не вплинути на політичну форму режиму, який обслуговує його поточні потреби. Тому ми можемо зафіксувати типові риси диктатури олігархату – а саме, згортання демократії і свободи слова, демонтаж інституту соціального забезпечення, фінансові спекуляції з державними коштами та експлуатацію національних природних ресурсів.

Безперечно, ми є свідками втілення української олігархічної антиутопії, котра створювалась тридцять років і досягла остаточного піднесення в епоху неолібералізму. А ознаки такої держави зафіксував той самий американський марксист та географ Гарві.

«Основне завдання неоліберальної держави полягає в тому, щоб на його основі створити «сприятливий діловий клімат» і оптимізувати умови для накопичення капіталу незалежно від наслідків цього для зайнятості або соціального благополуччя» – пише він у роботі «Неолібералізм та реставрація класової влади». Звісно, це процес тривав на усіх етапах пострадянської доби. Однак починаючи з 2014 року тісні зв'язки з «західними партнерами» та міжнародними фінансовими організаціями (МВФ, Міжнародний банк) та цілковите домінування неоліберальної бюрократії пришвидшили впровадження антисоціальних реформ.

«Неоліберальна держава піклується про виконання цього завдання і про надання підтримки і стимулювання (податковими пільгами та іншими послабленнями, а також – за необхідності – забезпеченням інфраструктури за рахунок держави) всіх ділових інтересів, стверджуючи, що це буде сприяти зростанню та інновацій і що це єдиний спосіб викорінити бідність і забезпечити в кінцевому підсумку більш високий рівень життя масі населення. Неоліберальна держава особливо старанно займається приватизацією активів як засобів для відкриття нових областей для накопичення капіталу» – вказує Гарві.

Таким чином, лібералізація, приватизація, оптимізація – це три кита антиутопії під назвою «олігархічна держава».

«У внутрішніх справах неоліберальна держава вороже (а в деяких випадках відкрито репресивно) відноситься до всіх форм соціальної солідарності (на зразок профспілок або інших соціальних рухів, які придбали значний вплив в соціал-демократичній державі), які накладають обмеження на накопичення капіталу. На відміну від соціал-демократичної держави, вона відмовляється від соціального забезпечення і максимально скорочує свою роль в охороні здоров'я та освіті» – пише далі сучасний американський марксистський класик.

Саме це можна спостерігати на прикладі сучасної України, за часів режиму президента Зеленського. Гарантоване Конституцією право на зібрання, демократичні свободи та свободу слова зазнали максимальної девальвації, а у охопленій пандемією країні триває медична «реформа» Супрун – яка повністю підпадає під чітко окреслені критерії неоліберальної держави Девіда Гарві.

Отже, світом крокує реставрація класової гегемонії капіталістів, які послабили позиції під час доби революцій та кейнсіанського курсу – а в Україні розбудовують справжню неоліберальну антиутопію у вигляді олігархічної тиранії. Коронавірусна криза зриває маски з обличчя реальних хазяїв світу. І це призводить до загострення класової боротьби, посилюючи суспільний попит на ідеологічну альтернативу капіталізму.

Юрій Ісаєв

Читайте по теме:

Андрей Манчук. Капитолийский погром. Штрихи к портрету нового мира

Славой Жижек. Коронавирус – путь к коммунизму

Андрей Манчук. 2020-й: все только начинается

Юрий Латыш. От коронавируса спасут мир и социализм

Андрей Манчук. Сбросить Маска, чтобы шагнуть во Вселенную

Ноам Хомский. Пандемия обнажает жестокость неолиберализма

Андрей Манчук. Ленин на удаленке

Жан-Батист Мале. Amazon: за стенами фабрики посылок

Андрей Манчук. Коронавирус: как изменится наша жизнь

Илья Знаменский. «Санитарный социализм» и мировой кризис

Андрей Манчук. Вино разлива 2011 года

Артем Кирпиченок. Контрреволюционное самоубийство

Андрей Манчук. Коронавирус: спорт умер – да здравствует спорт!

Нельсон Акоста. Кубинские врачи спешат на помощь в Италию

Андрей Манчук. Пандемия, как принуждение к переменам