Чому нам так довго брехали?Чому нам так довго брехали?
Чому нам так довго брехали?

Чому нам так довго брехали?


Юрій Роман
Ви розумієте, який це абсурд – вісім місяців вбивати власних співгромадян фактично тільки за те, що вони проти людей, які прийшли до влади без їх на це згоди?

09.11.2014

Цікаво, про що думала та більша частина українців, які останні півроку в один голос кричали про «терористів» та «сепаратистів» на Донбасі, спостерігаючи за чергами на виборчих дільницях в Донецьку та Луганську? Як на мене, ці фотографії з Донбасу дуже показові. Сам факт приходу людей на дільниці  це демонстрація думки й позиції жителів Сходу.

Вісім довгих місяців нам розказували і про агресію Росії, і про путінських агентів-терористів, і про бідних луганчан та донеччан, яких ці «путіністи» тероризують. А що ми бачимо? Тими, кого називають «терористами-сепаратистами», виявляється, є весь великий Донбас. І замість того щоб з людьми по-людськи поговорити, щоб намагатись співіснувати з ними в мирі, щоб спробувати піти назустріч справедливо (!) протестуючим громадянам, українська влада починає з ними затяжну війну.

Ви розумієте, який це абсурд  вісім місяців вбивати власних співгромадян фактично тільки за те, що вони проти людей, які прийшли до влади без їх на це згоди? І при цьому розказувати решті України, ніби вся вина лежить виключно на Путіні, і що це не протест місцевого населення, а агресія сусідньої держави. Ви уявляєте, якими безмозкими неадекватами в очах жителів сходу і тієї мізерної кількості інших українців, які не повелися на цей новий псевдопатріотичний (а фактично антидержавний) тренд, виглядають Президент, Кабінет міністрів, «парламентарії», передові ЗМІ та диванні патріоти?

Боже мій, це ж очевидні речі. Кожній нормальній і елементарно розвиненій людині зрозуміло  війною розкол в державі не лікується. Війна  це засіб тимчасової дії. Вона лише може приглушити те, що колись обов'язково дасть нові ускладнення. Цілком зрозумілою була й інша очевидна річ  змін, що стались у лютому 2014 року, жителі сходу і півдня України не приймуть. Тобто, вже тоді можна й потрібно було чекати протесту. Це елементарно як 2х2. Навіть я, людина, яка, можливо, не надто вдається до аналізу і вивчення деталей, ще 22 лютого припускав, що все буде саме так.

Інший приклад – добре пам'ятаю, як на круглому столі 17 травня один з виступаючих представників луганського депутатства, який критикував Авакова за вживання та поширення слова «колоради», слушно попереджав: «Сегодня еще можно остановиться. Завтра вы конфедерацией не отделаетесь...».

Кожна адекватна людина могла спрогнозувати теперішній стан справ. Неможливо було передбачити одне  дії нової влади. В страшному сні не могло наснитись те пекло, яким прореагував Київ на (повторюю) закономірний протест Донецька та Луганська.

Людям, які називають себе патріотами України, та які бачили фото з чергами до виборчих дільниць на Донбасі, за всіма законами логіки слід було б задати собі два (всього два) питання:

  1. Чому нам брехали про терористів і мовчали про 6 мільйонів незгідних українців?
  2. Чому реакцією влади стала війна і вбивства?

З першим питанням зрозуміло: коли брехати вигідно, коли брехати є для кого, і коли є впевненість, що в брехню повірять  гріх не збрехати. А коли шукатимемо відповідь на друге питання, знову ж таки, за логікою, можна зробити два умовиводи: або наша влада  це купка некомпетентних і тупих неадекватів, котрі, здобувши цю саму владу на крові, перед новою кров'ю не зупиняться; або українська «політична еліта»  декоративний елемент, повністю підконтрольний невідомому «хазяїну». Третього варіанту не дано.

Втім, і перший, і другий умовиводи не на користь владі. Вони означають, що справжнім патріотам слідувало б як мінімум обурюватись її діями. Але я впевнений, цього не буде. Не в цій Україні. Не сьогодні. Україна 2014 – країна поза логікою.

Проаналізувавши ситуацію, можна легко дійти єдиного висновку  якщо країна розвалюється, то це виключна заслуга Києва, а не Донецька і Луганська. Хто ці люди у владі, і куди вони нас приведуть  величезне питання.

Юрій Роман

Читати по темі:

Юлія Малькіна Іменем любові, здавайтесь!

Андрій Мовчан Війна за карту

Евгений Селяков Сатанинский план Путина

Роман Скиба Коте і мир

Катерина Рускевич Риторика ненависти

Роман Подолян Главная проблема

Георгий Веселый Торжество невежества


Підтримка
  • BTC: bc1qu5fqdlu8zdxwwm3vpg35wqgw28wlqpl2ltcvnh
  • BCH: qp87gcztla4lpzq6p2nlxhu56wwgjsyl3y7euzzjvf
  • BTG: btg1qgeq82g7efnmawckajx7xr5wgdmnagn3j4gjv7x
  • ETH: 0xe51FF8F0D4d23022AE8e888b8d9B1213846ecaC0
  • LTC: ltc1q3vrqe8tyzcckgc2hwuq43f29488vngvrejq4dq

2011-2020 © - ЛІВА інтернет-журнал