Яких змін ми хочемо?

Я людина темна: погано розуміюся на революційних та ідейних течіях. Тому й питання в мене прості і примітивні: як теорія впливає на реальність? Як конкретно зробити, щоб навколишнє життя стало кращим і справедливішим? Які конкретно міри слід прийняти у наших земних умовах для сприяння соціальному прогресові? Які проблеми можливі на цьому шляху? Як їх вирішити?

Поживши на двох континентах і близько поспілкувавшись з людьми з багатьох країн світу (разом працювали, вчилися, іноді й ділили квартири), я однозначно бачу, що існуючий суспільний устрій є далеким від ідеалу. І мені не треба доводити, що капіталізм не є «світлим майбутнім усього людства». Питання лише одне: що з цим робити?

На сайті liva.com.ua можна дізнатися багато цікавого: як народ любив Чавеса, який поганий новий Папа римський та іншої не менш корисної інформації. Можна дізнатися про язви капіталізму і про підступність буржуазних політиків, про вади ліберальної інтелігенції і мракобісся націоналістів. А ще – про подвійну буржуазну мораль і реакційні ЗМІ.

Не вистачає лише дрібнички. Зовсім маленької дрібнички. А саме, хоч якоїсь конкретної програми дій – тут і тепер, в українських умовах. Ну от що треба зробити, щоб українське суспільство стало справедливішим? По пунктах, з термінами і засобами втілення у життя?

От якби ліві активісти раптом прийшли до влади в Україні, то що б вони робили? Пункт A, пункт Б, пункт В? Якби вони ж виставили ультиматум діючій владі, то чого б вони конкретно вимагали?

Життя – річ складна, економіку регулювати важко, змінити суспільство - задача, як мінімум, не проста. Як підійти до такої задачі?

На сайті «Ліва» люблять цитувати західних лівих. Чудова річ! Чому б не почати з найцікавішого у їхній діяльності? Наприклад, у Квебеку є серйозна ліва партія – Québec solidaire. Вона об'єднала різні ліві рухи і вивела їх з маргіналісу. Від виборів до виборів їхня підтримка збільшується. Так ось, в них є цілком конкретна програма дій. Її можна критикувати, з нею можна не погоджуватись – але вона існує. Ці люди чітко говорять і собі, і решті суспільства: «Ми вважаємо, що робити треба це і це. І будемо намагатися втілити у життя якомога більше цих планів». 

Це, як мінімум, чесно.

Без конкретних рецептів вирішення соціальних проблем, лівий рух – не більше ніж богемна тусовка любителів революційної естетики, де замість слів «сюрреалізм» та «постмодернізм» прийнято вживати терміни «пролетаріат», «імперіалізм» і «класова боротьба».

У цьому теж нема нічого поганого, адже богема – по своєму чудова річ. Приємно ж відчути себе причетним до прогресивних сил, носієм справедливих ідей – та й просто поспілкуватися з однодумцями.

Інша чудова річ – завуальована ексклюзивність. Якщо звичайна богема вважає себе «творчими», а інших – «пересічними», то ліва богема більш витончена. Їхні опоненти – буржуазні, реакційні, або й просто обдурені люди. Отже і критика з боку опонентів –  реакційна і буржуазна. І тому її легко відкидати, а незручні запитання просто ігнорувати. Адже хто «не наш»  – той буржуазний, а отже нещирий, підступний чи недалекий. Це, свого роду, вишуканий снобізм.

Повторюю, у цьому нема нічого злого. Є, наприклад, чудова тусовка – толкіеністи. Люди виїжджають за місто, розбиваються на «хобітів» і «орків» і активно махають дерев'яними мечами. Щоправда, вони не кажуть, ніби ця діяльність змінює світ на краще. Але самих учасників вона дуже розважає.

Усе залежить від мети. Якщо мета - погратися у Троцького, Че, Леніна, чи ще когось, то це чудово.

Якщо мета справді хоч якось вплинути на навколишнє суспільство, треба чітко сказати: 1) яких конкретно змін ми хочемо, 2) як конкретно їх досягти і 3) що для того треба робити.

Вибір за самими активістами.

Поки що за матеріалами сайту liva.com.ua можна скласти Велику Енциклопедію Вад Теперішнього Суспільства. Але не можна видати й найменшої методички з покращення ситуації.

Євген Лакінський