Ідеологічна криза західного капіталізму

Лише кілька років тому потужна ідеологія, заснована на вірі у вільні і не маючі обмеження ринки, довела світ до межі розорення.

Навіть у період свого розквіту з початку 1980-х до 2007 року капіталізм американського зразка з ослабленим контролем з боку держави призвів до значного підвищення добробуту тільки найбагатших людей у найбагатших країнах світу, більшість же американців спостерігали, як рік за роком їх доходи або знижувалися, або стояли на одному місці.

Крім того, зростання виробництва в США не було економічно раціональним. У зв'язку з тим, що велика частина національного доходу США надходила лише обмеженій групі, економічне зростання могло тривати лише за умови фінансування споживання за рахунок стрімко зростаючого боргу.

Я був одним з тих, хто сподівався, що якимось чином фінансова криза навчить американців та всіх інших необхідності забезпечення більшої рівності, жорсткішого регулювання і кращої рівноваги між ринком і урядом.

На жаль, цього не сталося. Зовсім навпаки, відродження економіки правого толку, керованої ідеології і групами з особливими інтересами, знову загрожує глобальній економіці чи, принаймні, економікам Європи і США, де ці ідеї продовжують процвітати.

У США таке відродження ідей правого толку, чиї прихильники прагнуть застосувати основні закони математики та економіки, загрожує дефолтом державному боргу. Якщо Конгрес видасть мандат на витрати, що перевищують доходи, то виникне дефіцит, який необхідно буде фінансувати.

Замість того, щоб прагнути врівноваження доходів кожної урядової програми і підвищення податків для фінансування цих доходів, праві прагнуть застосування "ковальського молота", - заборона на збільшення державного боргу змушує обмежити витрати до рівня податків.

У цьому випадку залишається відкритим питання, які витрати будуть вважатися пріоритетними, і якщо це не будуть витрати на виплату відсотків по державному боргу, то дефолт неминучий. Крім того, скорочення витрат в даний час, в середині триваючого кризи, викликаної ідеологією вільного ринку, неминуче призведе до продовження економічного спаду.

Десять років тому в середині економічного буму США зіткнулися з таким профіцитом, що він погрожував повністю ліквідувати державний борг.

Неприпустимі скорочення податків і війни, значна рецесія і зростаючі витрати на охорону здоров'я, частково обумовлені зобов'язаннями адміністрації Джорджа Буша молодшого надати фармацевтичним компаніям свободу дій у встановленні цін, навіть при державному фінансуванні - швидко перетворило значний профіцит в рекордний для мирного часу дефіцит.

Кошти на "лікування" дефіциту США пішли негайно після встановлення його діагнозу: змусити Америку знову приступити до роботи шляхом стимулювання економіки, припинити безглузді війни; стримувати військові витрати і витрати на медикаменти, а також підвищити податки, принаймні для найбагатших.

Однак праві не зробили нічого з вищевикладеного, замість цього вони наполегливо підтримують ще більше скорочення податків для корпорацій і багатих, з одночасним скороченням витрат на інвестиції та систему соціального захисту, що піддає ризику майбутнє американської економіки і знищує те, що залишилося від "соціального контракту".

При цьому фінансовий сектор США наполегливо лобіює звільнення від обмежень для себе, щоб він міг повернутися до своїх попередніх катастрофічно легковажних дій.

У Європі ситуація не набагато краща. У той час, як Греція та інші переживають кризу, черговими "ліками" є старі пакети заходів жорсткої економії і приватизація, які зроблять країни, які застосували їх, ще біднішими і менш захищеними.

Цей "лікарський засіб" провалився у Східній Азії, Латинській Америці і деяких інших регіонах, і точно так само сьогодні він  зазнає фіаско і в Європі. Фактично, він вже зазнав невдачі в Ірландії, Латвії та Греції.

Є альтернатива: стратегія економічного зростання за підтримки Євросоюзу і Міжнародного валютного фонду. Економічне зростання відновить упевненість, що Греція зможе виплатити свої борги, що призведе до зниження процентних ставок і звільнить місце для подальших інвестицій, що стимулюють економічне зростання.

Саме по собі економічне зростання збільшує доходи від оподаткування і скорочує необхідність у витратах на соціальні потреби, такі як допомога з безробіття. А впевненість, що це відбудеться, призведе до ще більшого подальшого зростання.

На жаль, фінансові ринки і економісти правого толку зрозуміли проблему зовсім навпаки: вони впевнені, що режим суворої економії породжує впевненість, а впевненість, у свою чергу, призведе до економічного зростання.

Однак, жорстка економія негативно впливає на економічне зростання, погіршуючи фінансово-кредитне становище уряду або, принаймні, забезпечуючи меншу дохідність, порівняно з обіцяною захисниками суворої економії. І в тому, і в іншому відношенні, впевненість погіршується і запускається спіраль економічного спаду.

Чи потрібен нам ще один дорогий експеримент з ідеями, які знову приречені на провал? Ми не повинні допустити його, але все більше здається, що, незважаючи на це, ми будемо змушені пережити ще одну кризу.

Невдача в Європі або в США в поверненні до стрімкого зростання негативно позначиться на світовій економіці.

Невдача в обох регіонах буде катастрофою, навіть у тому випадку, якщо основні країни з ринковою економікою доб'ються економічного зростання, що не потребує підтримки. На жаль, до тих пір поки не почнуть прислухатися до "розумних голів", світ буде продовжувати рухатися в цьому напрямку.

Project Syndicate

Переклад Миколи Ждановича, Економічна правда

Джозеф Стіґліц - професор Колумбійського університету, лауреат Нобелівської премії з економіки 2001-го року.