Жовтневий роман

Над вечір, коли блакитні китиці
загрожували знищити Арсенал,
робітники жовто-блакитний ситець
рвали на клоччя без жалю.
Вітрини шкло губили на тротуарах,
Як женщини сльози за небіжчиком...
Од спітнилих вулиць туманила пара,
Напуваючи помстою голів горище.

Ось гайдамака, як лютий вовк,
з розгону зупинивсь коло старої хати,
побачив дівчини волосся шовк:
– Гей, дівчино, частуй!... Чим багата...

(Аеропланом у повітря забурювали,
на захід погрожували Жовтнем,
а хіба не цікаво, як в бурю
кохала синьоока дочка торговки?)

Коня коло повітки прив`язав,
на обличчю бородою очерет цвів...
– Я, дівчино, сюди коня пригнав,
коли на головах не вистачало оселедців!

Дарую на хустку чоботи з першого більшовика
за один поцілунок дівчини гарної!
– Я ж знаю, знаю, що ти дочка
великого кошика базарного!

– Я там на розі допіру...
Знаєш? Як неминуча доля ця,
пришив завзятого не в міру,
зухвального комсомольця.

Похитнулась, як тополя в бурю, дівчина,
схилилась, як сніп золотий до скирти.
Це вже рідного їй забито двічи.
Вуха! Очі! Серце! Не вірте! Не вірте!

Жовтими стружками
листя спадало з кльонів,
а під очами сині смужки
в преріях щок стрибали кльоунами...

– Пане гайдамаче, до хати заходжайте!
Солодкою вишнею всмішки зваблювала.
Моїм персам та вустам пораду дайте,
як головам даєте гострою шаблею.

Гайдамака знову з коня злізав,
поволі, як хижак, до дівчини підходив.
І в мріях дівчині пораду вже давав,
і поцілунку смак на вустах відчував солодший
                                         глоду. 

А дівчина до хати хутко,
рушницю батьківську з запалом,
раптовим пострілом, важкою кулею,
гайдамацьку душу з тілом розлучала.  

Жовтими стружками
листя спадало з кльонів,
а під очами сині смужки
в преріях щок стрибали кльоунами...

Гайдамаку, гайдамаку корчила смерть це.
І хіба дівчині так робити не гоже?
Хіба революції не може бути в серці?
Хіба в коханні жовтня бути не може? 

1923 р.

Читайте по теме: 

Ґео Шкурупій. В огонь та хугу

Андрій Манчук. Січневе повстання. «Роля хлопчаків»

Евгения Бош. «Комитет больше не в силах сдерживать массы» 

Олекса Влизько. У Києві сполохом вибухнув страчений Січень

Алексей Блюминов. Круты: зачем нужны мифы

Микола Скрипник. Ленін про Україну

Андрей Манчук. Киев. Традиция Первомая

Казка про українську революцію

Сергій Бочечка. «Характерник» нової епохи