Небезпечні ігри з статусом журналіста

В останній тиждень представники виконавчої та законодавчої влади озвучили цілу низку ініціатив щодо змін в регулювання медійного законодавства та роботи журналістів. Усе це під соусом боротьби з дезінформацією та для захисту журналістів. Серед цих ініціатив – впровадження під наглядом держави національних прес-карт, що визначатимуть статус журналіста.

На перший погляд, ці ініціативи, наче, і не відрізняються від того, що багато років обговорюють самі журналісти. Наприклад, Незалежна медіа-профспілка України розпочала кампанію за введення національних прес-карт ще 2006 року. Спонукала нас до цього сама влада, починаючи з часів Кучми. Дуже часто представники правоохоронних органів відмовлялись визнавати постраждалих журналістів – журналістами, бо не у всіх були редакційні посвідчення, або ж ці посвідчення були не такими, як хотілося владі чи силовикам.

Цю кампанію підтримала Національная спілка журналістів України (НСЖУ), яка стала партнером НМПУ в розробці правил, за якими будуть видаватись такі прес-карти. До розробки національних прес-карт долучились Міжнародна федерація журналістів, шведська та британська профспілки, Рада Європи, вітчизняні галузеві організації видавців та телерадіомовників, Комісія з журналістської етики України.

Проте, впровадження національних прес-карт - непростий процес саме тому, що їх введення не може стати інструментом ліцензування журналістів. Типу, в кого є прес-карта – той може займатися журналістикою, а в кого немає – той ні. Через це вимога дотримуватись стандартів професійної етики – це добровільна відповідальність, яку зголосилися брати на себе журналісти.

Так само, як вони добровільно обрали собі арбітром для розгляду скарг на роботу журналістів – Комісію з журналістської етики (КЖЕ) – єдиний визнаний орган саморегуляції. Один з принципів роботи КЖЕ полягає в тому, що вона не розглядає скарги, якщо на ЗМІ чи журналіста з цього ж приводу поданий судовий позов. Щоб рішення КЖЕ не можна було використати в судових справах та посилити переслідування журналістів чи ЗМІ.

А що ж нам пропонує нова влада?

Інструмент національних прес-карт, який має захищати журналістів від необґрунтованих відмов влади визнавати професійні права та статус журналістів – перетворюється на інструмент ліцензування.

Ідею відстоювання та підтримки якісної і відповідальної журналістики пропонують замінити покаранням через офіційне позбавлення статусу журналіста. Більше того, пропонують впровадити не тільки адміністративну, але й кримінальну відповідальність за поширення «фейків» чи «дезінформації». Сподіваюсь, що колеги-журналісти не забули, як до 2000-го року фабрикувалися кримінальні справи за наклеп. Тоді за цією статтею будь-якого незручного для влади журналіста можна було кинути до в’язниці.

Але цього реформаторам медіа-простору замало. Вони пропонують незалежний від влади орган саморегуляції (ту ж Комісію з етики, чи може щось нове створять) – перетворити на придаток до Нацради. І вже у якості такого придатку, під новою вивіскою співрегулятора, етична комісія буде надавати експертні висновки, на підставі яких можна буде переслідувати журналістів чи ЗМІ.

Саму ж Нацраду пропонують перетворити на орган, який контролюватиме всі засоби масової інформації в Україні. На таке не наважувався навіть Порошенко зі своїм Міністерством інформаційної політики.

Хіба такого ми прагнули, коли створювали Комісію з журналістської етики чи розпочинали кампанію запровадження національних прес-карт? Мабуть, ні.

Сергій Гузь

Екс-голова Незалежної медіа-профспілки України

Читайте по теме:

Андрей Манчук. Зеленский и непредставленное большинство

Дмитрий Ковалевич. «Диджитализация»: без сапог, но в шляпе

Вячеслав Азаров. Последняя распродажа Зеленского

Андрей Манчук. Как Зеленский нанял волка овец сторожить

Роман Губриенко. «Мотор Сич»: борьба США и Китая

Дмитрий Ковалевич. Что готовит украинцам новый Трудовой кодекс?

Виталина Буткалюк. Страна массовой бедности

Андрей Манчук. Восточная Европа: лес и колониализм