Реформи - чи деформи?

Ось уже двадцять років ми тільки й чуємо про “реформи”, “потребу реформ” та “нереформованість” економіки й соціальної сфери. А останнім часом політичний клас, політичні коментатори, блогери, інтелектуали, псевдо-інтелектуали та провідні мас-медіа постійно розмовляють про велику потребу в “непопулярних реформах” - і про те, що саме ці реформи врятують країну. 

Нещодавні зміни до пенсійного законодавства теж називають “реформами” - як їхні противники так і прихильники. Але чи справді прийняті зміни до чинного законодавства, які руйнують хоч і недосконалу, але діючу солідарну пенсійну систему країни, можна назвати солодким словом “реформа”? Чи не краще застосовувати до деструктивних проектів влади, які ще очікують нас попереду (нові проекти трудового, житлового кодексів, зміни до системи охорони здоров'я, тощо) іншій термін, який би краще відображав справжні наміри авторів таких прожектів?

Адже, мова, слова які ми використовуємо - це не просто слова та їх сенси. Вони структурують світ навколо нас, визначають нашу картину світу, дозволяють нам ''бачити'' світ, розуміти його, зрештою впливають на нашу поведінку (тим більше, у політиці). Тому реальні зміни в країни почнуться тоді, коли ми почнемо називати речі своїми іменами: зі звільнення від фальшивих і пропагандистських уявлень, зі зміни лексики, термінів (за деякою іронією навіть слово “термін” походить від латинського слова “термінус”, яке означає кордони, межі), які б дозволили нам краще розуміти сучасні політичні процеси.

Саме це є початком звільнення від фальшивих уявлень про світ, нав'язаних нам згори - від так званої “мови влади”. А зрештою, і початком нового типу політичної діяльності, яка змінить країну. Тож подивимось зблизька - який зміст несе слово “реформа”?

За Вікісловником - це зміни, які ведуть до покращення вже існуючої форми або існуючих умов, відновлення попереднього позитивного стану. В політології цим словом описують якісні зміни на краще у різних сферах суспільного та політичного життя, покращення, підвищення стандартів життя.

Тобто, як бачимо, реформи - це завжди зміни на краще, та підвищення стандартів життя. Тож, хіба у такому разі доречно говорити про “непопулярні реформи”? Тим паче, що слово “непопулярні” має своїм родовим поняттям латинське слово “популус” - народ. А отже, чи можна називати “реформами” антинародні за своєю суттю зміни: пониження існуючих соціальних, освітніх, медичних, управлінських стандартів? Абсолютно ясно, що це примітивна маніпуляція і підміна понять - зовсім як у відомій оруелівській формулі: “війна – це мир”.

До тих системних змін, які знижують невисокі стандарти життя в нашій країні, руйнують слабкий середній клас, збільшують розрив між незначною заможною верхівкою та рештою громадян, - що їх втілює у життя нинішній політичний клас, - набагато більше пасує термін ''деформа''. Він означає знищення, руйнування, пониження соціальних стандартів, навмисне згортання механізмів соціального забезпечення, позбавлення можливостей для виживання та нормального відтворення суспільства - заради вигоди тих, хто здійснює такі дії. 

Саме цим терміном французькі студенти та професори називали антисоціальні зміни в освітній системі від Саркозі. І саме цим терміном нам слід надалі позначати відповідну діяльність урядових деформаторів. Лише називаючи речі їх власними іменами, можна розпочати чесну дискусію про реформи, яких справді потребує Україна - реформи, які, за визначенням, будуть покращувати наше з вами життя. Але, як підказує нам відома традиція, спочатку має бути Слово...

Олексій Якубін

Кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм аналітичного центру “Універсітас”