Один із них працював на ливарному

Один із них працював на ливарному.
Інший, молодший, на машинобудівному.
Вони зустрілись у себе на спальному,
коли повертались із роботи додому.

За їхніми робітничими рухами,
за їхніми словами – короткими й виваженими,
стояла вулиця з усіма звуками,
з усіма проблемами, складними й невирішеними.

Перший сказав: "Страйкуємо, товаришу.
Цехи наповнені сонячним пилом.
Паровози на сортувальному
пахнуть соняшниками та мастилом".

"Отримає все лише той, хто бореться.
Нехай відчують тепер різницю.
Незалежна профспілка на вашому боці", –
відповів йому другий і потиснув правицю.

І старший тримав собі у пам'яті,
стоячи у шкірянці потертій,
дві ходки – по сто дев'яносто п'ятій
і двісті дев'яносто четвертій.

А молодший був у свої дев'ятнадцять
кращим бійцем у всьому місті
і щовечора тепер повертався з праці,
відкинувшись по президентській амністії.

І молодший дістав пачку з останньою цигаркою,
і сонце було вибите на руці у нього.
А старший не мав двох пальців, відрізаних болгаркою, –
великого і вказівного.

*Стаття 294. Масові заворушення

Стаття 195. Погроза знищення майна