Вид на руїну

Хоч смійтеся, хоч плачте, хоч стійте, хоч падайте, але нема на то ради: і Україна, і Сполучені Штати Америки виникли саме завдяки сепаратизму. Перемога сепараторів щороку пафосно святкується у наших країнах – «День Незалежності». «Всякому городу нрав і права» – усміхається класик. Нам у 1991 році було можна, а от донецьким – зась? Чому?

Боротьба тієї чи іншої держави з сепаратизмом – природній вияв інстинкту самозбереження з точки зору державників. В ідеалі означений інстинкт має для них юридичне обґрунтування, а от етика тут абсолютно ні до чого. Чи можна вважати дії Російської Федерації, спрямовані на впокорення її бунтівного чеченського регіону, аморальними? Так. Чи можна вважати ці дії незаконними з точки зору російського уряду? Ні. До того ж, навіть режим Єльцина мав набагато більшу легітимність, аніж українські політики, що захопили владу у лютому.

Що врятувало би від розколу Україну в ситуації, коли про закони краще помовчати? Поступки. Безумовно, поступки новоспеченого уряду областям, відверто невдоволеним київським переворотом. Еге ж, але це федералізація та друга державна мова – скажете ви. У крайньому разі, якби світ зійшовся клином на місцевих референдумах, найадекватнішим рішенням стала би згода на їх спільне проведення (шанси на це тоді ще залишалися). Не любите торгуватися? Але чому ж тоді під час «Майдану» вас не хвилювала закономірна перспектива таких торгів?

Україна програла Крим, озвучивши намір поставити його на коліна. Далі вона програла Донбас з першим пострілом своєї армії. «АТО» – суцільний військовий злочин, і перша літера в абревіатурі – зайва. Поміж іншим, інформація для роздумів: Гітлер свого часу відмовився бомбардувати німецькі міста, захоплені противником – принаймні, формально, на словах. 

«Карателі» – це не евфемізм із образливим забарвленням, а функціональне призначення українських солдатів, дислокованих на лінії фронту. Іноземні найманці? Більшою чи меншою кількістю, вони задіяні у всіх громадянських війнах, на боці усіх учасників збройного конфлікту. Хіба не воювали у Придністров`ї, Абхазії та Чечні представники УНА-УНСО? Чому ми весь час дорікаємо іншим за те, що робили та робимо власноруч?

Гнівні таврувальники «П’ятої колони»! Вівці у вовчих шкурах! Чи не підкажете нам: скільки коштує нині героїн для героїв? «Це просто – роз’яснював Герман Герінг науку мілітаризації населення суддям на Нюрнберзькому процесі. Потрібно лише сказати, що ворог готується напасти, і затулити рот пацифістам, оголосивши, що вони не люблять батьківщину й кидають її в біді»…

Хто б сумнівався, друже Орвел: «Усю воєнну пропаганду, всі крики, брехню і ненависть, вивергають люди, які на цю війну не підуть»…

Наші часи – епоха найцинічнішої, найвідвертішої підлості. Багато хто з моїх знайомих залишився у цьому царстві пітьми назавжди.

Роман Скиба

Український поет, письменник, член Національної спілки письменників України з 1993 р.