Україна Радянська

Коли клени хиталися зморено
I в кущах шаруділи бандити
Ти гукнула: «Вставайте, поборемо!»
I ми встали, немов динаміти,
Щоб заводи й лани боронити

Твої коси – шляхами звивалися
Плививли гуньки, шапки, сині блузи
Ти ж топтала в розгойному пафосі,
В небувалому, рвійному русі
Зашкарублих панків-боягузів

I гукала: «Я вимету! Викину!
Хто сягне на заводи та ниви!»
Ой, тікали петлюри й денікіни
Від червоної грізної зливи,
Ти ж буяла в розгойному гніві!

Відгуло. Ти засяла робфаками,
Молода, на старім попелищі.
I уквітчана свіжими маками,
Рукави засукала ще вище
I нове розпалила вогнище.

На угноєння ворог приораний
У безкраїх полях тракторами,
Дніпрельстани будуються зоряні,
Б'ють по всесвіту радіограми
I радіють брати за морями.

Україно моя, оперезана
Залізницями, ти, синьоблуза,
Зустрічала так радісно Рейзіна
I тепло вітала Барбюса,
Комунарко моя темноруса!

Ти смієшся. Ще босі й голі ми,
Ще біліє похилена хата
Ми зростали в садках під тополями,
Та беремось тепер за верстати
Щоб провалля століть наверстати!

1929 р.