Шматок бруківки

Рано чи пізно ти перетворишся на тліючу купу сміття, що отруює життєвий простір планети.

Коли це станеться, за тобою прийдуть товариші у помаранчевих жилетках. Вони під’їдуть до твого будинку на підніжках сміттєзбиральних машин, велично і гордо, наче екіпаж славетного броненосця «Потемкін», що входить в одеську гавань. Тоді вони жадатимуть лише одного – закинути тебе в темні нутрощі кузова. Туди, де прес-плита виробництва турбівського машзаводу з гуркотом гідроциліндрів зніме всі твої гострі кути, залишені життям. За якусь годину ці почорнілі харони перевезуть тебе на інший бік реальності, де людські залишки накопичуються на сміттєзвалищі, провокуючи чергову екологічну катастрофу.

Насправді, ти завжди поважав цих роботяг, які вичищають наші будинки від непотребу, без чиєї рутинної праці ми б потонули в смітті на зразок Неаполя. А ось тепер вони прийшли і за тобою – а отже, гра добігла свого логічного завершення. Невже це кінець? І чому обіцяне світло в кінці тунелю так схоже на відблиск сліпучих фар?

Ти, звісно, заходишся запевняти їх у своїй молодості. Ходитимеш на руках; випиватимеш кварту горілки, закушуючи як у воєнному фільмі крихтами хліба; читатимеш на пам'ять Лорку. Мовляв, «Подивіться – я ще той! Залиште мене в цьому класі життя хоча б на рік! Я ще стільки всього не встиг!». Але ти не гірше їхнього знаєш, що ця команда не приходить даремно, а отже – час вичерпано, завіса… І навіть, якщо вони припустилися помилки, все одно потрібно  списати витрачене пальне.

Тому, єдине, що тобі залишається – це, не очікуючи розв’язки, роздати пожитки бідним, написати прощальну записку, протерти пил на підвіконні і вирушити до найближчого сміттєпереробного заводу. Там ти зможеш запропонувати своє тіло на повторне використання. Тоді буде шанс, що енергія, яку вичавлять із твоїх залишків, зігріє труби дитячого садочку, а якщо пощастить і тебе визнають досить твердим – твоє тіло згодиться на виробництво бруківки, під якою ховають пляж стільки поколінь молодих.

І хтозна, можливо настане день, коли запальний юнак-революціонер дістане тебе із землі, щоб жбурнути в найближчий відділок репресивного апарату.

Олександр Кравчук