Облава на патріотів

Днями в Україні закінчилась третя хвиля мобілізації. РНБО запевняє, що укомплектування Збройних сил і Нацгвардії виконане у повному обсязі, однак реальні цифри по областям так і не були озвучені. На поверхню всплило лише повідомлення про повний зрив мобілізації у Харкові, де план виконано тільки на 30%.

Те, що із мобілізацією в країні проблеми, не секрет ні для кого. Мажори відкупляться, біднота ховається по кутках. Наприклад, мій знайомий розказував, як у село на Дніпропетровщині приїхали воєнкомівці з повістками. Мами своїх синів сховали у підвалах, а решта молоді, тільки-но побачила порушників спокою, зірвалась на велосипедах до лісу. Прямо на очах у військових!

У той же час влада вже міркує над четвертою хвилею мобілізації. Складність моменту полягає у тому, що простим трудящим бракує патріотизму, у них низький бойовий дух, схильність до дезертирства і поразницьких настроїв. Як у таких умовах укомплектувати армію?

Панове, не там шукаєте! Адже в країні є люди, які справді готові віддати життя за Батьківщину. Дам невелику інструкцію для міністрів Гелетея і Авакова.

Для початку необхідно зробити облаву на трибунах футбольних ультрас. За київське «Динамо», приміром, ганяє понад 5 тисяч молодих і фізично здорових расових воїнів. Чому б у розпал матчу не оточити трибуну, де усі вони щільно локалізовані? Причому зробити це одразу, тільки-но пролунає популярний серед них заряд «Москалів - на ножі!» Скандуєте? Значить, слід підтвердити слова ділом.

Точно такі ж мобілізаційні облави провести на секторах «Карпат», «Дніпра», «Металіста», «Кривбасу», «Чорноморця», адже націоналістичні вподобання їхніх ультрас давно відомі. Та що там клуби мегаполісів, практично у кожної команди від Прем'єр-ліги до другої ліги існують свої банди ультраправих фанатів, які абсолютно незрозумілим чином відлинюють від армії. За підсумками облав, щонайменше 20 тисяч бійців для армії гарантовано. Причому усі вони пройшли суворий вишкіл навколофутболу із зубодробильними післяматчевими бійками, тож мають добре зарекомендувати себе у рукопашному бою із супротивником.

Далі слід зробити рейд по партійним організаціям ВО «Свобода». Як свідчить українська Вікіпедія, партія налічує 15 тисяч членів, тож могла б зробити неоціненний внесок у лави Збройних сил. Справедливості заради, слід зазначити, що частина партійців уже воюють у зоні АТО, але більшість членів партії й досі не мобілізована. Разом зі свободівцями можна прихопити й людей, котрі на двох останніх виборах були спостерігачами та членами комісій для кандидатів партії - списки прізвищ цих призовників мають досі зберігатись у архівах Центрвиборчкому.

«Свобода» - наймасовіша, але далеко не єдина націоналістична організація України. Існують десятки кантор із абривіатурами КУН, ОУН, СУМ, МНК, різноманітні товариства бандерівців та мельниківців. Їх би усіх та в армію.

Особливу увагу Міноборони має звернути на скаутів з організації «Пласт». Певна річ, лиш на тих, хто досяг призовного віку. Ці люди роками проходили мілітарні вишколи із виживання, орієнтування на пересічній місцевості, надання першої допомоги і ведення партизанської війни. Можливо, саме тепер прийшов час застосувати ці навички?

Якщо у штабах міністерства працює інтернет, тоді резерв стає взагалі майже бездонним. Достатньо проглянути патріотичні пабліки у соцмережах, і військові комісаріати знайдуть десятки тисяч анкет потенційних новобранців. Там же є можливість пересвідчитись, що учасники даних пабліків справді бажають війни до переможного кінця. А тим, хто під різними приводами намагатиметься відкосити, демонструвати нотаріально завірені сріншоти із їх власними словами на підтримку АТО.

Перерахованих резервів українській армії має вистачити на добрих пів року. Але якщо знадобиться поповнення, можна робити облави на вечорах патріотичної поезії і парадах вишиванок. Навідуватись до квартир, звідки гордо звисають жовто-сині прапори - стукайте, і вам відкриють!

До речі, про «стукацтво». На сьогоднішній день вже створено чимало сайтів і гарячих ліній, де пильні громадяни мають можливість закласти «колорадів» з числа своїх знайомих та сусідів. Але на цьому не варто зупинятись! Аналогічні сервіси потрібно завести і для звернень про гострі вияви патріотизму. Якщо ви раптом помітили, що ваш сусід ходить у вишиванці, чи то пак у камуфляжі, вітається словами «Смерть ворогам» тощо, виникає резонне питання: «Чому він не на фронті?» Про таке треба негайно повідомити куди слід.

Приміром, якісь молодики перефарбовують паркан у кольори національного прапору. З таким же успіхом вони могли б фарбувати військову техніку, або — за давнім армійським звичаєм — траву біля своєї військової частини.

Насамкінець, стане у пригоді й перевірений рибальський метод - ловля на «колорада». Щоб мати більший улов, спершу рибалки прикормлюють здобич. Наприклад, варто оголосити у ЗМІ, що в певному місці (бажано по-ближче до комісаріату) пройде мітинг «За Росcию-матушку, за Путина». У певний час майбутні солдати самі почнуть збиратися в призначеному місці. Як приманку можна використати машину із гвардійською стрічкою (але недорогу, щоб не шкода було). Як тільки рибка клюне на приманку, розпочинайте облаву! А потім нагородіть усіх, хто прийшов, можливістю повоювати зі справжнім, настільки ненависним їм ворогом.

Перераховані вище заходи дозволять безперебійно укомплектовувати склад Збройних сил. І влаштувати призов саме серед тих, хто хоче воювати. Хто заслужив бути на війні. Кому, зрештою, незручно буде відмовитись від обов'язку захищати цілісність капіталів чинної влади.

Панове воєнкоми, робіть облави на патріотів! А простих сільських-то хлопців навіщо?

Андрій Мовчан

10.09.2014