Завод Шевченка

Я працюю на заводі Шевченка.
Ми фігачимо різні прибори для Іраку та Лівії.
У мене тато з Донбасу та мама чеченка –
такий собі інтернаціонал по маминій лінії.

Але ось уже два роки я не бачу зарплати,
так ніби мене тримають за останнього лошару.
І тому хочеться звернутися до органів влади:
Ребята, нє, ну шо я, горбатий – працювати на шару?

Я знаю нашого губернатора, він нормальний парень –
грає в гольф і плаває в ополонці.
Єдина біда – що він постійно парить
про вихід із ситуації та інвесторів-японців,

втирає щось радісно про стабільність та перспективу,
про банківські кредити й справедливі податки.
І тому хочеться звернутися від імені трудового колективу:
Міша, шо за гон? Міша, де бабки?

2011 р.