ПоезіяПоезія
Поезія

Поезія


Майк Йогансен
То ж ми збудуємо останнi барикади, Це ж ти останнього застрелиш короля. По всiй землi великi встануть ради I ти умреш, подруженько моя

Ми родили з тобою стiльки слiв, 
Що ними можна мiсяць заселити. 
Ми виснували стiльки синiх снiв, 
На всiх плянетах нашi грають дiти.

Ми всi з тобою обпливли моря, 
Усi затоки в тихоокеанi. 
Шакалом мiсяць з хмари визирав, 
Над головами марили лiяни.

То ж ми робили в рижових полях, 
Нас нагаями били бiлi люди. 
Всi рани свiту – на твоїх руках, 
Весь бiль i гнiв – в моїх широких грудях.

То ж ми збудуємо останнi барикади, 
Це ж ти останнього застрелиш короля. 
По всiй землi великi встануть ради 
I ти умреш, подруженько моя.

1929 р.


Підтримка
  • BTC: bc1qu5fqdlu8zdxwwm3vpg35wqgw28wlqpl2ltcvnh
  • BCH: qp87gcztla4lpzq6p2nlxhu56wwgjsyl3y7euzzjvf
  • BTG: btg1qgeq82g7efnmawckajx7xr5wgdmnagn3j4gjv7x
  • ETH: 0xe51FF8F0D4d23022AE8e888b8d9B1213846ecaC0
  • LTC: ltc1q3vrqe8tyzcckgc2hwuq43f29488vngvrejq4dq

2011-2020 © - ЛІВА інтернет-журнал