«Свобода» і вбивця біля ваших дверей

Зовсім недавно я слухав гарвардський курс відомого професора Майкла Сендела. Курс був присвячений справедливості. Читаючи відомих філософів та аналізуючи їх погляди на справедливість разом зі студентами, Сендел, час від часу, наводив їм складні, межові приклади. Він говорив про реальні та видумані ситуації і просив надати їм оцінку, враховуючи ті чи інші погляди філософів. 

Коли вони проходили Канта та категоричні імперативи, Сендел запитав студентів, як треба вчинити, якщо ви попадаєте в таку ситуацію: вашого друга хочуть вбити, він переховується в вашій квартирі?

Вбивця приходить до ваших дверей та питає, чи не у вас той, кого він хоче позбавити життя? Здоровий глузд підказує нам, що ми мали би обманути вбивцю і врятувати життя свого товариша. Але Кант вважає інакше. Обманювати неприпустимо. Це категоричний імператив. Ви маєте видати вбивці свого друга. 

Абсурдно? Так, однозначно. Але дивлячись на те, що відбувається навколо мене — я розумію, що цей абсурд наразі втілюється у життя. Люди пишуть, що вони будуть боротися за чесні вибори, незважаючи ні на що. Я постійно зустрічаю аргументацію штибу: «Так, я не поділяю позиції ВО Свобода, але буду боротися за чесні вибори та їх перемогу». Навіть люди, які визнають, що їм загрожуватиме небезпека у випадку приходу Свободи до влади, часто керуються такою логікою. 

Мені здається, що ця ситуація є подібною до ситуації, наведеної гарвардським професором. Ми маємо абсолютну норму і слідуємо їй навіть тоді, коли це призводить до явно негативних результатів. Абсолютною нормою в даному випадку є «вільні вибори» – і багато хто готовий пожертвувати ледь не всім заради їх проведення. Свідомість, яка застосовує таку аргументацію є нормативною і я вбачаю велику проблему саме в ній, а не у згаданій тут партії. 

Така абсолютна норма стає самоцінністю. Ми забуваємо про те, що чесні та прозорі вибори, а разом з ними і вся представницька демократія, це лише інструмент, який мав би покращити наше життя. Ми їх фетишизуємо, замість того, щоб згадати — метою будь-якої нашої соціальної діяльності, процедур та інститутів є людина. І якщо чесні вибори, чи будь-яке інше соціальне явище шкодить людині — ми маємо вибрати її, а не абстрактний та мертвий «ідеал». 

Дійсно, а якби на виборах перемагав Гітлер чи серійний вбивця – тоді ви би теж відстоювали його інтереси? Просто тому, що найвищою цінністю, як вам здається, є «чесні вибори»?

Іван Шматко