Крихітка Цахес на прізвисько Саакашвілі

У невеличкій казковій країні, яку місцеві мешканці називають Сакартвело, з’явилося потворне немовля – крихітка Цахес. Чарівна фея Рожа-Гожа з-за океану, де Цахес студіював право, пожаліла його і наділила чарівним даром. Три золоті таляри, які вона поклала йому в сурдут із чорного тонкого сукна, чарівним чином, за допомогою телебачення і преси, перетворювали в очах людей всі негідні вчинки і богохульні вислови Цахеса на розумні слова, шляхетні справи та реформи. І навпаки, чарівним чином, за допомогою правоохоронних органів, всі злочини, неподобства та шпигунства приписувались його опонентам.

Чарівним було й те, що місцевий диктатор Едуардо узяв дитину на виховання. Крихітка вірою й правдою служив Едуардові, допомагаючи йому виганяти з королівства непокірних фей і магів, які становили чималу загрозу короні. За це Едуардо зробив Цахеса Міністром Справедливості.

Але волелюбні картвели повстали проти свого короля. Чарівним чином всі недостойні вчинки старого диктатора жодним чином не були поставлені на карб його вірному співробітнику Цахесу. Навпаки, нашій крихітці були приписані всі найсміливіші та найреволюційніші речі. Таким чином, коли Едуардо зігнали з трону, Цахес став новим королем казкової країни.

Новий король правив точно так, як і старий. Інакше він і не вмів. Але чари феї Рожі-Гожої продовжували діяти. І ось уже в сусідній дружній державі журналісти витрачають тони газетного паперу, години ефірного часу та терабайти інтернету для того, щоб прославляти реформи нового диктатора Цахеса. Реформи, в результаті яких півкоролівства виїхало на заробітки за кордон, а розкішні палаци наближених до крихітки вельмож та купців межували із злиденними халупами ремісників та орачів.

Коли піддані повстали і проти нового короля, наш герой розігнав свій народ за допомогою магічних палиць, гутаперчевих кульок та казкового сльозогінного газу, на що не наважувався навіть Едуардо. Але, знову ж, чарівним чином, у діях Цахеса іноземні королі не побачили нічого негідного чи нешляхетного. І, знову ж, чарівним чином, вони забули про права людини і громадянина, які до того були їх першою і головною цінністю.

Насправді крихітка Цахес робив теж саме, що й президент Картопляної республіки. Але чарівним чином те, в чому звинувачують білоруського президента, жодним чином не торкнулося грузинського фюрера.

Коли Цахес кинув своїх підданих на вірну смерть – воювати проти ясів та касогів - заради збереження себе на троні, то у відповідь отримав національну ганьбу, десятки тисяч біженців і, навіть, змушений був з’їсти свою помаранчеву краватку. Але й тоді у його діях чарівним чином не побачили нічого злочинного і мілітаристського. Особливо не побачили політики сусідньої великої дружньої держави, яким теж подобалося вдягати краватки помаранчевого кольору.

Своїх опонентів крихітка Цахес полюбляв заарештовувати серед ночі, оголошувати їх шпигунами північного царя (який і насправді є кривавим володарем) та запроторювати їх на довгі роки до темниці. І, знову ж, завдяки чарам, ніхто у сусідній великій державі не посмів заїкнутися про переслідування опозиції.

Коли жандарми Цахеса прямо під час ефіру вдерлися до телестудії під назвою «Надія», яка посміла висвітлювати народне повстання, прогресивна громадськість, завдяки чарам, не побачила у цьому жодних порушень свободи преси.

Коли громадян великої сусідньої дружньої держави запроторили до буцегарні тільки за те, що вони насмілилися завітати до Сакартвело (яку вже пошепки стали називати Саакашвілістаном) через територію бунтівної Скіфії, велика сусідня дружня держава чарівним чином просто промовчала. Лиш порадила своїм підданим, що краще слухати розумну і красиву крихітку Цахеса, ніж подорожувати ландшафтами Скіфії і Сарматії.

Але у нашій казці, як і у казці Ернста Теодора Амадея Гофмана, феїн магічний гребінець має зламатися. І, як і у казці Гофмана, має з’явитися магічне люстерко доктора Проспера Альпануса, у якому віддзеркалиться справжня суть Цахеса, потворного і лихого карлика.

Чарівний гребінець зламався, коли крихітка Цахес наказав заарештувати фотожурналістів, які знімали і розповсюджували по світу кадри придушення чергового повстання у травні цього року. Як зажди, замість того, аби поміркувати, чому ж люди не задоволені його правлінням, диктатор намагається чарівним чином сфокусувати увагу на чорній руці, яка тягнеться з-за кордону. І знову звинувачує журналістів, в тому числі й власного фотографа, у шпигунстві.

Люстерко журналістської солідарності нарешті почало відбивати справжній образ потвори, коли посланець Цахеса у великій дружній державі віддухопелив українського фотожурналіста. Посланця, звичайно, можна зрозуміти. Він за допомогою чар подумки перенісся з Києва до Тбілісі, а там побиття журналістів та опозиціонерів – буденна річ та вияв вірнопідданості. А українець чарівним чином постав перед ним в образі звичайнісінького шпигуна, яких, як виявилося, в казковій країні один на другому сидить і третім поганяє.

І ось тепер, після того, як чарівний гребінець поламався, а дзеркало стало показувати реальні картини з казкової країни, феїни чари перестали діяти.

***

Ти розумієш, шановний читачу, що все це – казка.

Але насправді доля казкової країни ДУЖЕ ЗАЛЕЖИТЬ, ВИРІШАЛЬНО ЗАЛЕЖИТЬ, від того, як відреагують на події всередині неї друзі з великої сусідньої дружньої держави.