Грузинський друже, перемагай!

Перемагай, грузинський друже! Ми йдемо весь час разом, в одному напрямку. Тільки іноді один з нас випереджає іншого на крок. І це дає нам можливість вчитися на помилках один одного.

Ми разом вийшли з СРСР. Тільки твоє прагнення до свободи Кремль намагався гасити саперними лопатками. Ми вийшли мирно – нас не вбивали.

Ми тоді разом сподівалися на демократичні й справедливі Грузію й Україну. Але ми разом вступили у олігархічний капіталізм, який призвів до зубожіння і безправності людей, до розкоші обраних. Розпочалася конкурентна боротьба «нових грузинів» і «нових українців» за владу і власність.

За твою країну розгорнулася війна, тисячі грузинів стали біженцями і ще тисячі загинули. У нас все обмежилося кримінальними розборами.

Правлячому класові потрібен був арбітр у цих розборах і гарант недоторканості вкраденої власності. І в обох наших країнах владу отримали авторитетні арбітри і гаранти – Шеварднадзе і Кучма. Було утворено режими авторитарних президентських республік, які придушили громадянські права і соціальні виступи.

Першою прорвало Україну. У грудні 2000-го вибухнула «Україна без Кучми». А вже у жовтні 2001-го розпочалася «Грузія без Шеварднадзе». Нас вивело на Майдан Незалежності та проспект Руставелі однакове бажання змінити своє життя, прагнення демократії і соціальної справедливості. Ми хотіли не просто відставки президентів, але й зміни Системи.

Президенти і Система залишились, але наші країни змінилися. Ми зрозуміли, що можна боротися і перемагати.

Тепер ти зробив крок першим і у листопаді 2003-го диктатура Шеварднадзе була повалена. Через рік українці привели до влади Ющенка.

Але ці перемоги залишили порожнечу у нас в душі. Соціальні і громадянські прагнення грузинів та українців, з якими ми вийшли на вулиці, тепер були обмежені слоганом «Ющенко (Саакашвілі) - так!».

Шеварднадзе і Кучма залишились. Тільки у них тепер були інші прізвища. Використавши наш протест, владу отримала нова фракція великого капіталу. І «трояндові», і «помаранчеві» продовжили ринкові реформи своїх попередників. Реформи, які збагачували кількох і експропріювали мільйони.

У нас президент розігнав неугодний парламент, спрямував внутрішні війська на столицю, розганяв протести та міняв неблагонадійних суддів.

Ваш президент перевершив нашого і, навіть, білоруського батьку, взявши за приклад практику батька народів. За гратами опинилися сотні адвокатів, політичні опозиціонери, журналісти і, навіть, фотографи. Як і у часи Сталіна багато з них визнали, що вони є шпигунами, декого позбавили громадянства, а твій протест у листопаді 2007-го був придушений кийками і сльозогінним газом.

Саакашвілі продемонстрував нашим журналістам вітрину з прогресивними реформами. Але ти бачив, що насправді відбувається за цією вітриною. Ти міг звернути з пофарбованого проспекту Руставелі і вийти на сусідню вуличку з напівзруйнованими трущобами. Ти міг животіти у Батумі і здалеку дивитися на сяючі п’ятизіркові готелі. Ти міг разом з металлургами Кутаїсі вийти на страйк з вимогами до іноземних бінесменів: достойної роботи і зарплати, і відчути на собі всю міць реформованої поліції.

Ти, мабуть, краще за нас, українців, знаєш, що таке ліберальні ринкові реформи. І ти вже не повірив «трояндовим», як і ми не повірили «помаранчевим». Тому ми майже одночасно відмовили двом красивим жінкам – Ніно і Юлі, коли ті хотіли очолити народний рух.

Спочатку ми, 2010-го, провалили «помаранчевих» на виборах. Але ми не створили соціальну альтернативу і до влади прийшла ще одна фракція великого капіталу – регіонали. У нас і досі все триває так само, як і за Кучми, і за Ющенка та Тимошенко: ті ж ринкові реформи, придушення громадянських і соціальних протестів.

Тепер ти переміг Саакашвілі на виборах. Сьогодні ти святкуєш на вулицях Тбілісі, але вже завтра тобі треба буде вирішувати, яким шляхом йти далі.

Саакашвілі проводив реформи в інтересах транснаціонального капіталу та невеликого числа грузинських олігархів. Тому частина національної буржуазії почувалася ображеною і приєдналася до опозиції. Ти, як і ми, не створив соціальної альтернативи і вчергове віддав керівництво демократичним рухом міліардерам.

Зрозуміло, що головне завдання для Грузії сьогодні – повалити диктаторський режим Саакашвілі. І ти хочеш використати ресурси і можливості Іванішвілі та подібних йому, аби добитись результату. Але не зроби помилок таких, як ми. Адже добрих царів і президентів не буває. Капітал йде до влади не для того, щоб дарувати нам щастя, а заради прибутку. Отже, тобі ще доведеться відстоювати свої права.

Але сьогодні з перемогою тебе, грузинський друже.

Гагімарджос, генацвале.

Володимир Чемерис