Що з нами сталося?

1. Арешт Руслана Коцаби є переслідуванням журналіста та громадського діяча за його діяльність та висловлення поглядів, якими б ці погляди не були.

2. Арешт Руслана Коцаби є порушенням статей 5 (Право на свободу та особисту недоторканість) та 10 (Свобода вираження поглядів) європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

3. Amnesty International вважає Руслана Коцабу в’язнем сумління. А Українська Гельсинська спілка з прав людини – політичним в’язнем. 

Арешт українського журналіста Руслана Коцаби за підозрою у державній зраді та перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань є переслідуванням за політичними мотивами – заявили представники Української Гельсінської спілки з прав людини. «Заарештовуючи його за висловлювання громадянської позиції, українська влада порушує основоположне право людини на вираження думок», — зазначила Тетяна Мазур, директор Amnesty International в Україні.

4. Арешт Руслана Коцаби є результатом тотального наступу правлячого класу на громадянські (зокрема, свободу слова, свободу вираження поглядів та свободу зібрань) та соціальні права українців. Українські спецслужби нехтують європейськими нормами, за якими право на вираження поглядів, навіть таких, які не підтримуються більшістю, мають бути гарантовані. Інакше це «могло би зашкодити асоціаціям та іншим групам відкрито висловлювати свою думку щодо найбільш актуальних питань, які зачіпають суспільство» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лікарі за життя» проти Австрії»).

Натомість за рівнем порушення свобод власних громадян, і без прямої окупації, Україна перетворилася на Росію, де інакодумство переслідується кримінально. 

5. Що з нами сталося? Уявити собі, що за Януковича арешт журналіста або громадського діяча відбувся б за практично повної мовчанки центральних ЗМІ неможливо. Уявити собі, що за часів Захарченка член колегії МВС, огрядний такий мужчина, заявлятиме, що усіх, хто прийде на мітинг будуть затримувати і катати їм пальчики – нонсенс. А те, що в Україні треба запровадити катування і стукати на своїх сусідів і друзів – просто неймовірно.

6. Уявити собі, що президент України говорить: «так звані журналісти» і «так звані громадські активісти» та «ми взяли їх за одне місце» - це якась маячня. Але ця маячня стала нашим сьогоденням. При тому, що «так звані активісти» просто бояться щось говорити на захист Коцаби. Або у запалі «ура-патріотизму» кричать: «Розіпни його!». 

7. Отже, журналістам і активістам тепер слід говорити і робити виключно те, що дозволено президентом і урядом. Інакше вони будуть «так званими» і «державними зрадниками». З випливаючим звідси наслідком: арештом на два місяці…

Володимир Чемерис

Читайте за темою:

Юлія Малькіна. Думкозлочини та двоміркування

Андрей Манчук. Письмо Джону Керри

Илья Деревянко. Крепостное право для украинцев

Андрей Манчук. Бессарабские бунты

Роман Любар. Никто не хотел умирать

Андрей Манчук. Не все равны перед смертью