Чернігів. У прірві кризи

Місто Чернігів не може похвалитися добробутом ще з часів перебудови. Раніше це було місто відставників. Про нього казали, що сюди гарно приїзджати, аби зустріти старість – що було обумовлено відносною чистотою навколишнього середовища. Проте, у місті діяло 13 заводів. Зокрема, вважалось престижним працювати на місцевому радіозаводі, який зараз ледь жевріє, та опинився на межі банкрутства. Також у місті діяла велика фабрика музичних інструментів, продукцію якої добре знали вітчизняні хіппі та бітломани. Чернігівські гітари були доволі популярними та якісними, але підприємство не пережило «лихі 90-ті» й збанкрутувало. А його територію продали за безцінь для побудови торгівельного центру.

Більшість підприємств міста або вже закрилися, або знаходяться на межі «вимирання». Серед них – Чернігівське тролейбусне управління. Перша тролейбусна лінія з’явилась у Чернігові ще у 1964 році, але наразі його, фактично, ліквідують. Підводячи підсумки роботи за 2013рік, начальник ЧТУ Олег Коржов отримав доручення від заступника міського голови Віктора Бистрова розробити план по скороченню тролейбусів на маршрутах. А депутат міськради Олександр Мельник запропонував перевести робітників підприємства на контракт – аби скорочення штату працівників проходило з меншими для бюджету втратами. І якщо до перемоги майдану влада діяла обережніше, не наважуючись на форсовані антисоціальні реформи, то тепер руки чиновників розв`язані – знищення тролейбусів теж спишуть на «війну з тероризмом».

Аби зрозуміти масштаби проблеми, достатньо зазначити, що тролейбуси щоденно перевозять у Чернігові близько 100 тисяч чоловік. Тролейбус є основним громадським транспортом для пільгових категорій населення. Право на пільговий проїзд в Чернігові мають 26 категорій громадян, а загалом в місті нараровують близько 80 тис пільговиків. Якщо ЧТУ перестане існувати, то щоб компенсувати втрати громадського транспорту, треба буде випустити на лінію не менш як 350 автобусів – які, до того ж, суттєво підвищать загазованість міських вулиць.

Тролейбусні лінії вже закривають. Популярний 11-й маршрут, який курсував від залізничного вокзалу, та був конкурентом для приватних маршрутних автобусів, закрили... «через втрату «рентабельності». 9-й маршрут спочатку закрили, а потім знову відкрили перед виборами мера міста – через обурення його мешканців. Але за короткий проміжок часу після виборів маршрут знову був заморожений.  

Основною проблемою ЧТУ є старий тролейбусний парк. Але планові ремонті роботи дозволили б тролейбусам перевозити пасажирів ще довгий час. Наприклад, в Сімферополі на лініях досі працюють тролейбуси «Škoda 9Tr» – і багато хто вважає їх окрасою тролейбусного парку – хоча один з тролейбусів цієї марки, який курсує по Сімферополю, є найстарішим лінійним тролейбусом в СНГ. Втім, найголовнішим  є те, що чернінгівська міська влада не хоче закуповувати нові машини для тролейбусних ліній.  Середній вік тролейбуса в Чернігові складає 18 років, при нормах часу експлуатації в 10 років. В тролейбусах неодноразово траплялася пожежа, «рогатики» вигорали просто на маршрутах, залишаючи по собі лише «скелет».  Найстаршому тролейбусу у місті вже 28 років. До 2010 року в місті експлуатувалися три зчленовані тролейбуси-гармошки, проте їх порізали не метал. Також в Чернігові застосовується в якості пересувної їдальні єдиний в світі унікальний тролейбус моделі «Київ-11у».

На підприємстві вже виникали проблеми з виплатами зарплати, тому робітники ЧТУ влаштували в останній час низку страйків. Страйкували й працівники місцевого радіозаводу. По місту й досі можно побачити надписи на стінах – «Ні банкротству ЧеЗаРа!». Проте, фактично, промисловість міста вже зруйнованана. А після перемоги майдану процес її знищення суттєво пришвидчився.

Більшість жителів міста працює у приватно-тіньовому секторі – наприклад, реалізаторами на ринках. Ще рік тому, до Чернігова, на місцеві базари, регулярно їздили мешканці білоруського Гомелю, які лишали тут свою зарплатню. Проте, тепер білоруси налякані ситуацією в Україні, і тому багато людей, які працюють на ринках, опинилися у скрутному становищі. Дехто працює в місцевих маркетах, але умови праці там не найкращі, а платять мінімалку. Наприклад, в супермаркеті «ЕКО», за свідченням колишніх працівників, працівникам забороняли відповідати на питання покупців: «Чи свіжа у вас ковбаса?». За це можна втратити роботу.

Нещодавно в місті почалися проблеми з банком «Демарк», що опинився на грані банкротства.  Банківські боси ввели обмеження на зняття готівки, і видають лише 300 грн в добу. Люди обурені тим, що вони не можуть забрати свою зарплатню, і навість за ці 300 гривень доводиться стояти в спеку по 5 годин. На початку серпня небайдужі люди зібралися під ОДА. Вони висунули версію про рейдерський захват банку ПриватБанком, охорону якого забезпечують ультраправі угруповання. Але влада цинічно ігнорує протести.

Середня зарплата по місту – 2500 грн. Проте, ці дані обумовлені кричущою нерівністю в доходах. Більшість мешканців Чернігова працює на мінімалку, але підприємці мають непогану копійку. Протестні настрої гасять націоналістичною пропагандою. Молодь Чернігова ще досі знаходиться у стані військово-патріотичної істерії. Жителі Чернігова не дуже підтримували Майдан, але наразі вулиці контролює озброєна ультраправа «самооборона». І навіть організувати агітпост відтепер майже неможливо.

Чернігів стримко занурюється у прірву кризи. І за умов, коли праві відверто обслуговують владу та багатіїв, шлях виходу з неї може показати лише ліва політична сила.

Станіслав Сичов

Читать по теме:

Андрей Манчук. Последнее прибежище

Єгор Воронов. Бес гуманизма

Артем Кирпиченок. Две войны. Украина и Израиль 

Ален Бадью. Бег по замкнутому кругу 

Андрій Мовчан. Війна за карту 

Олександр Панов. Этюды о геноциде