ЦДС: поштовх до змін

Ліва.com.ua пропонує увазі читачів постійну сторінку Центру дослідження суспільства, де можна буде ознайомитися з аналітичними матеріалами та соціологічними дослідженнями ЦДС, важливими для розуміння соціально-політичних процесів в українському суспільстві.

Центр дослідження суспільства був створений наприкінці 2009 року як незалежний некомерційний центр соціальних проблем і колективних протестів в Україні. ЦДС прагне стати організацією для професійної реалізації критично-орієнтованих соціальних дослідників. Центр працює в руслі публічної суспільної науки, створюючи критичне, рефлексивне знання для неакадемічної аудиторії, насамперед, активістів прогресивних суспільних рухів, журналістів, експертів та широкої громадськості. На відміну від академічних та більшості дослідницьких установ дослідники Центру не приховують своєї позиції щодо болючих соціально-економічних проблем українського суспільства, тісно взаємодіють або беруть участь у соціальних протестах та самоорганізованих ініціативах. Центр відкрито виступає проти будь-яких форм дискримінації за гендером, національністю, расою, віком та проти неоліберальної політики приватизації, дерегуляції і скорочення державних витрат.

Конкретними напрямками роботи Центру на даний момент є аналіз освітніх реформ, містобудівної політики, дослідження робітничого класу і робітничого руху, а також моніторинг протестів. З жовтня 2009 року ЦДС почав фіксувати усі протести, репресії і події, які відбуваються на території України в реальному часі, на основі моніторингу більше ніж 190 загальнонаціональних, обласних та активістських веб-медіа.

Першим завданням моніторингу було створення відкритої бази даних, що могла б використовуватися для різноманітних досліджень протестів, суспільних рухів та їх взаємодії з державою в Україні. На жаль, державна статистика «масових заходів» Міністерства внутрішніх справ продовжує завищувати кількість протестів в Україні як мінімум на один, або й на два порядки та надає надзвичайно дивний розподіл кількості протестів за областями, а тому створення бази даних протестів за систематичною методикою є нагальною потребою. Бази даних моніторингу ЦДС за попередні роки можна скачати на сторінці проекту.

Іншим завданням моніторингу було зробити низові соціально-економічні протестні ініціативи більш помітними для широкої громадськості, журналістів, науковців та політиків. За результатами 2011 р. 60% протестних подій піднімали соціально-економічні питання і лише по 25% протестних подій припадало на політичні (за або проти конкретну політичну силу) або ідеологічні питання (мовні, історичні, церковні тощо), які найбільше мусуються журналістами та експертами і які найбільше приваблюють провідні політичні партії в країні (сума відсотків більше 100, адже під час кожної події могли висуватися вимоги різного характеру).

Минулі роки відзначилися кількома масовими загальнонаціональними кампаніями з соціально-економічними вимогами: виступи студентів проти комерціалізації вищої освіти, чорнобильців та афганців за збереження пенсій, працівників освіти за підвищення зарплатні. Але як свідчать наші дані, все ще майже половина соціально-економічних протестних подій здійснювалися неформальними ініціативами без жодної підтримки політичних партій, формальних неурядових організацій, профспілок або ж непартійних політичних груп. Піднімаючи нагальні соціальні проблеми, ці протести лишаються розпорошеними, локальними, без ресурсів та впливових союзників, поза увагою провідних ЗМІ, часто навіть не володіють інформацією про аналогічні ініціативи, що борються з дуже схожими проблемами в інших містах і областях України, та їхній досвід перемог і поразок.

Крім того, з жовтня 2011 року ЦДС бере участь у кампанії «За мирний протест!», надаючи правозахисникам аналітичну інформацію про протести та порушення права на мирні зібрання. При високій увазі української та західної громадськості до переслідування лідерів опозиції – Юлії Тимошенко та Юрія Луценка – мало уваги приділяється повсякденному досить високому рівню репресій. Як у 2010, так і в 2011 році Центр дослідження суспільства фіксував близько 19 репресивних подій на 100 протестних. Таким чином, у середньому майже кожен п'ятий протест виявлявся репресованим.

Як аналіз правозахисних організацій, так і результати нашого моніторингу вказують на надзвичайне поширення практики судових заборон протестів. Крім того, часто використовуються арешти і затримання активістів і приховані репресії, в тому числі з боку правоохоронних органів (погрози, допити і т.д.). При цьому, переважна більшість протестів (82% в 2011 р.) мають мирний характер і використовують конвенційну тактику (мітинги, пікети, марші, демонстрації, наметові містечка, театралізовані символічні акції) і лише 4% протестів можна характеризувати як насильницькі.

ЦДС регулярно публікує короткі огляди протестної активності, аналітичні статті щодо конкретних соціальних проблем і викликаних ними протестів та щороку готує аналітичні звіти з детальним аналізом діяльності різних протестних груп, зокрема, найманих працівників, дрібних підприємців, пільговиків, студентів, динаміки репресій та факторів успішності протестів.

ЦДС розглядає збір, узагальнення, аналіз і поширення інформації про протестні події не тільки як дослідницьку задачу, а й як один з необхідних перших кроків у налагодженні горизонтальних мереж солідарності та довіри задля створення масових і потужних рухів на захист базових соціальних прав мешканців нашої країни. У дусі публічної соціальної науки, розвиток якої є однією з головних задач Центру дослідження суспільства, наукове пояснення не є самоцінним, а, в першу чергу, є засобом і поштовхом до прогресивних змін у суспільстві.

Володимир Іщенко